Після того, як усе своє життя провів у війнах, повстаннях, бунтах і революціях, старий вояка Орель зрозумів, що з нього досить. Однак, окрім кількох пристроїв і пристойної пенсії, колишній інженер прихопив із собою дещо значно цікавіше: давно забуте незавершене креслення Ґірольота, першого у світі пілотованого летючого немагічного апарата. Орель облаштувався у віддалених тропіках Попелистого архіпелагу, де мав достатньо часу й грошей, аби розпочати роботу над машиною.

Йшли роки, а прототипи, які так і не запрацювали, продовжували поповнювати велетенську купу, і він уже почав сумніватися, чи був узагалі можливий механічний політ. Через десятиліття й один день після своєї відставки, сонячного вечора, коли дув південний бриз, Орель сів у своє останнє творіння, сердитий і з передчуттям чергового провалу. З ричанням він смикнув за шнур запалювання та прикрив голову в очікуванні неминучого вибуху. Однак, на його великий подив, він несподівано почав здійматися і, після кількох панічних поправок, вирівнюватися. Через годину він уже з легкістю здійснював віражі та слідував за вітром, літав на одному рівні з чайками і був сповнений неймовірним відчуттям захоплення від польоту.

Коли сонце почало сідати, він спрямував свій апарат назад до майстерні, однак, щойно він розвернувся, як гарматне ядро пробило йому хвіст. Коли Орель вивільнився зі збитого прототипу й доплив до найближчого острова, то, збираючи уламки, поклявся знайти той корабель, що випустив те ядро. Через декілька днів Орель повернувся до майстерні і став працювати над черговим Ґірольотом, таким, який міг би переносити важчий і небезпечніший вантаж.