Мало кому з мешканців суші відомо про Темний Риф — затонулу в’язницю, куди потрапляють найгірші підводні створіння за злочини проти своїх. Ця темниця звідусіль оточена лезами-шпичаками, а всередині переповнена убивцями-слизеринами, зрадниками з роду Глибенів та соціопатами-мерантами. Коридори її темні й заплутані, а стіни вкриті гострими мов бритва коралами. Лабіринт невпинно патрулюють верткі вугрі, а на сторожі непорушно стоять велетенські анемони. Виживають тут лише найбільш злісні і нещадні. У цьому мерзенному місці Сларк провів більшу частину життя, заточений за нікому не відомі злочини, не відаючи добра і позбавлений будь-яких радощів. Потайливий і безжальний, він завжди тримав свої плани і задуми при собі. Одного разу дванадцять в’язнів, прозваних згодом Дюжиною з Рифу, об’єдналися для втечі. Змовники оберігали свої плани в найсуворішій таємниці і розправлялися з усіма цікавими, хто намагався щось вивідати. Та хитрому Сларку вдалося про все дізнатися і знайти своє місце в затії. Плани Дюжини провалилися: у злощасний день втечі десятеро з них було вбито, а двох зловили живцем і публічно стратили на потіху інших каторжників. Однак ніхто не знав, що був і тринадцятий втікач. Скориставшись метушнею, Сларк прослизнув непоміченим повз охорону і швидко загубився в глибинах. Своїм новим місцем проживання він обрав небезпечні мангрові зарості біля південного краю Тінистого узмор’я. Сларк досі лишається єдиним в історії в’язнем, якому вдалося втекти з Темного Рифу.