Серед створінь, що населяють джунглі Йама-Раскав, не існує такого поняття, як гармонія. Навіть найменший прояв слабкості означає швидку смерть від зубів, кігтів чи копит. Кажуть, Летючий Вершник колись був простим хлопцем, що обробляв родинне поле, коли його схопив величезний кажан, який саме шукав собі харч. Але хлопець мав кращу ідею — він вирвався з лап викрадача, заліз тому на спину й зарубав кажана своїми інструментами. Вилізши з-під кривавих останків, сп’янілий від перемоги, хлопець зрозумів, що знайшов своє покликання.

Хлопець ріс і, щоліта повертаючись на родинне поле, часто сидів у кущах, шукаючи повторення того відчуття зустрічі зі смертю у вигляді щелеп чи смертельного падіння. Йшли роки, проте його бажання лише зростало. Він вивчав місцеві хащі, пробираючись усе глибше з кожною наступною експедицією, поки врешті не знайшов шлях до печер у самому серці ворожнечі. Кажуть, Летючий Вершник тієї літньої ночі не мав при собі нічого, окрім мотузки, пляшки рідкої сміливості й нестримної рішучості ще раз пережити відчуття польоту, коли він направлявся в зарості…