Щоб творити, Аурот, як і будь-якій великій поетесі, потрібен лиш вільний час, однак життя у Зимової Виверни не таке спокійне, як їй би хотілося. Епос Ельдвурмів має давню та яскраву історію, однак з часів золотого віку ельвурмської поезії до Едд було додано лиш кілька рядків. Дехто вважає, що сучасні нащадки вчених драконів не такі талановиті, як їхні предки. Аурот із сумом констатує: «Ми забули, що ціль життя — не лише винищення ворогів. Кожен має розвиватися творчо». У пошуках натхнення вона зібрала експедицію, аби відшукати нові книги. Однак пошуки дуже стомлюють, тому вона не може приділяти творчості достатньо часу. Хоч Аурот має залишатися у своєму лігві та працювати над Еддами, їй постійно доводиться вплутуватися в епічні битви. Вона обшукує замки та древні бібліотеки, а коли в процесі здобуває славу, то вважає її лиш побічним ефектом своїх пошуків. Бойова слава Аурот не влаштовує — вона прагне літературного визнання. Її не задовольняє роль героя епічних сказань — вона бажає їх писати.