Віддалене село Поул не знало про війни, що йшли в центрі королівства. Спокійне рибальство та вечеря у сімейному колі — це було для них повноцінним життям. Та війна все одно прийшла до них. Приєднавшись до боєздатних призовників, які проходили повз, скромний списоносець Азрейт присягнув принести мир своєму королівству та його жителям. Його одноплемінники принесли велику жертву, коли знаходилися в авангарді останнього бою з чаклуном-жахотворцем Ворном. До миті, коли битва наблизилася до фортеці, Азрейт лишився один, і він єдиний зумів потрапити всередину.



Розлючений бійнею, в якій загинули його брати, Азрейт цілеспрямовано йшов вперед і подолав вартових та смертельно небезпечні пастки чаклуна. Незабаром простий рибалка прибув до вежі святилища Ворна. До самого світанку, коли внизу панував хаос, вони билися, спис проти посоха, доки, зрештою, Азрейт простромив свого ворога із переможним криком. Але чаклун не просто помер — він розсипався незліченними шматочками світла, які пронизали убивцю. Коли пил улігся, а туман війни розсіявся, Азрейт побачив, що знаходиться серед своїх одноплемінників. Кожен, здавалося, був одягнений, так само як і він, і мав ту ж зброю. Азрейт також відчув, що й думки їхні схожі на його власні. Знаючи про наближення союзників, Азрейт побажав, щоби фантоми сховалися, і вони один за одним зникли. Коли солдати прийшли у святилище, то знайшли воїна, який переміг чаклуна. Однак, коли наблизилися до нього, то списоносець зник. Він виявився лише ще одним фантомом.