Кажуть, що життєвий шлях кентавра встеляють трупи полеглих. І для кентавра на прізвисько Воєвода цей шлях був дуже довгий. Багато чужоземців, що стикаються з чотириногими воїнами з кланів Друуда, часто помилково вважають їх простакуватими варварами. У їхньої мови немає письмової форми, культура бідна на графічні символи, музика не має чіткої структури, а релігія — суворих правил і догм. У кентаврів найкращим проявом думок і почуттів є битва. Це самовираження в чистому вигляді. І якщо вбивство серед кентаврів вважається мистецтвом, то найталановитіший із митців — Воєвода Бредворден. Свою славу він здобув на древній арені у землях Омекса, де тисячоліттями клани кентаврів збиралися на гладіаторські ритуали. І чим далі ширився поголос про нього, тим більше глядачів з усього світу прибували, аби побачити великого кентавра в дії. Він завжди виходив на арену перший і йшов останнім, і створював там шедеври кожною бризкою крові, кожним помахом леза. Таким є його мистецтво — це поезія крові та сталі, що лягає химерними візерунками на блідих пісках бойовища.

Воєвода перемагав доти, доки арена не вибухнула вигуками його імені, і він не лишися на полі бою сам-один, непереможним чемпіоном. Воєвода отримав великий пояс Омекса, який одягнув на свій могутній торс, але в перемозі відчув лише порожнечу. Як справжньому воїну існувати без супротивників? Того ж дня великий кентавр полишив Омекс і встановив собі нову мету. Для свого народу Кентавр-Воєвода — найвеличніший воїн з усіх, які коли-небудь ступали на арену. Тепер Воєвода прагне довести, що він — кращий воїн з усіх, які коли-небудь жили.