Віками спадкоємці Високого престолу Цимурії замовляли придворних оракулів у Мерхлому Інкубаторії, що стояв високо в горах Кряжу Зилотів. Початкова оплата за служителя вносилася під час зародження його ембріону, а повна сума виплачувалася, коли вже дорослий, натренований провидець прибував до двору Карбованого Короля.

Народжені від блідих сивіл, усі офіційні оракули тілом перебували в нашому світі, а душею мандрували в інших вимірах, тримаючи зв’язок через тонку астральну пуповину. Після цих космічних подорожей їхні слова ставали вогнем, хоча уста залишалися з плоті. Цимурійські радники дуже цінували містичні пророцтва та виявляли в них не лише картини майбутнього й поради для дипломатичних місій, а й використовували передбачення як запоруку перемоги для Карбованих Королів — як у юридичних тяжбах, так і на полях бою. Так було протягом багатьох поколінь, і сторінки Карбованого Фоліанта стабільно поповнювалися іменами нових королів-тріумфаторів і назвами нових завойованих земель. І було так доти, доки до двору не прибув черговий оракул на ймення Неріф, якому судилося стати провидцем останнього з монархів у кам’яній короні.

Із самого початку пророцтва Неріфа були дивними: здавалося, що вони не просто віщують майбутнє, а створюють його. Одного разу таємничому віщуну достатньо було поділитися з правителем непроханою порадою, щоби цимурійці миттєво опинилися в конфлікті з новими ворогами. Відчуваючи загрозу своїй владі, придворні радники одразу ж пов’язали ці негаразди з діяльністю оракула. Вони зажадали його усунення та звернулися до сивіл з вимогою замінити дефектного пророка на гідний екземпляр. Тоді Неріф передрік, що Інкубаторій очікує катастрофа — і просто за кілька годин радники отримали страхітливу звістку, що стародавню школу пророків зрівняла із землею потужна гірська лавина. Побоюючись долі блідих сивіл, радники поховалися у своїх домівках зі сподіванням уникнути уваги оракула.

Та Карбований Король був надзвичайно практичним монархом і засумнівався у відданості своїх радників через їхні надто помірковані погляди. Оракул із таким рідкісним даром має стати його зброєю у війні за нові території, думав він. Без жодних вагань король розігнав боязких порадників і зробив Неріфа своєю правицею. Не в змозі осягнути таланту Неріфа, правитель учинив просто — наказав оракулу втілити свої забаганки в пророцтвах.

Спочатку все було добре. Останній Карбований Король хвалився, що, маючи під рукою улюбленця долі, він і сам міг забавлятися з фатумом на власний розсуд. Одного разу, перед вторгненням у володіння Ненаситного Сатрапа, король наказав оракулу навіщувати чергову перемогу, однак у відповідь почув дивний шепіт: «Усе можливо». Як король не намагався, із Неріфа так і не вдалося витягти жодних ясніших тлумачень. Попри це монарх був упевнений у силах свого війська: Сатрапія не мала виходу до моря, її армія була погано озброєна й відрізана від усіх союзників. Тож пророче «усе можливо» він розцінив як доказ своєї тактичної переваги та надійності плану.

Тепер же ми знаємо, що королю слід було зрозуміти слова провидця не так. Катастрофу, що потім трапилася на підступах до палацу Ненаситного Сатрапа, майже неможливо змалювати в уяві, навіть вчитуючись у її описи з «Анотованих хронік імовірності». Здалося, що в самий розпал бойовища битва почала неначе двоїтися, розгалужуватися. У кожну важливу мить сутички виникала й розпадалася на фрагменти нова реальність: солдати, які вже пали в бою, водночас стояли в строю та йшли в бій. Їхні уми також розділилися — воїни були і мертвими, і живими, реальними і нереальними, а кожна з армій одночасно і перемагала, і зазнавала поразки. Всесвіт перетворився на дзеркальну залу, в якій дзеркала розліталися на друзки в нескінченному вихорі.

У результаті всіх здолало безумство: не в змозі усвідомлювати водночас перемогу та поразку, Карбований Король поринув у міцні обійми божевілля. Та ж доля спіткала і Сатрапа. Реальності кожної сторони цього протиборства продовжували розгалужуватися, формуючи нескінченну низку історій, учасники яких були не в змозі осягнути цієї роздвоєності. Зрештою всі вони втратили здатність годуватися, одягатися, захищатися або розмножуватися традиційним способом.

Задовго до того, як зник ефект від цих подій, цимурійські радники схопили та зв’язали Неріфа, заткнули йому рота та витурили зі свого світу якомога далі у міжвимірний простір, де він би не міг їм ніяк нашкодити. Але для них вже було запізно. Цілком можливо, і для нас.