За часів великої чуми жив похмурий монах із темними намірами, що звався Ротунд’єр. Через раптову смерть усіх своїх наставників він отримав звання кардинала. Поки інші члени ордену пішли допомагати хворим, новоспечений кардинал усамітнився в Соборі Румуска, діловито будуючи плани захоплення майна дворян, що вмирають, обіцяючи їм духовні винагороди за відмову від своїх земель. Коли чума відступила, залишившись лише в кількох неподатливих осередках, його поведінка привернула увагу старійшин ордену. Вони звинуватили Ротунд’єра в єресі та відправили служити у зачумлений район, наславши на чоловіка магічну хворобу, що мала повільно та невідворотно вбивати його. Проте вони не врахували його природний імунітет. Ротунд’єр захворів, але замість смерті недуга стала джерелом його сили, перетворивши монаха на справжнього чумного чаклуна, Морового Папу. Взявши ім’я Некрофос, він подорожує світом, поширюючи чуму всюди, де побував. З кожним селом, що знищує його чума, жахлива сила Некрофоса лиш зростає.