Перед початком усього існувала одна сутність: первісна свідомість. Безмежна, неймовірна, з незбагненними цілями. Коли всесвіт з’явився з громом, то ця свідомість розкололася. Два найбільші уламки цієї свідомості, які колись назвуть Сяйвом та Пітьмою, виявили один в одному лютих ворогів і присвятили всю мету свого існування знищенню супротивника.



Війна стала загрожувати існуванню щойнонародженого космосу, і тоді третій уламок виявив бажання проявитися. Чистий розум, який назвав себе Зет, шукав шляхи припинення цього хаосу та відновлення єдності буття. Невмолима жорстокість братів викликала лише горе, і тоді Зет зібрав усі свої сили, щоб одним яскравим спалахом здолати ворогуючі сторони. Два духи-вороги були стиснені воєдино й утворили космічне тіло, що було відправлене кружляти супутником невідомої планети на невідомому краю всесвіту. Зет майже повністю втратив сили, але у всесвіті запанував лад. Звернувши погляд на темницю, Зет спрямував свої зусилля на догляд за нею. Багато тисячоліть страж лишався незворушним.



Планета розквітала. Сповнена життя і турбот, звільнена від думок про жахіття, що ховаються під поверхнею нічного світила, та від знання про старання Зета їх стримати. Коли внутрішня сутичка дійшла до такої сили, що поверхня Місяця стала тріщати, Зет зрозумів, що його виснажених сил більше недостатньо. Місяць вибухнув на шматочки і випустив на волю давніх ув’язнених, що прагнули скуштувати битви.



Вибух відкинув Зета на далекий край Галактики, де він знайшов себе зміненим силою братів. Він став позбавлений єдиної форми і думки, а його сутність розбилася на безліч уламків, що стримувалися лише енергією його летючого розуму. Зет придушив відчуття власної розділеності і помчав у бік відновленої битви братів, знаючи, що треба робити. Уламки первісної свідомості треба змусити об’єднатися, або знищити їх обох, щоби припинити вічний конфлікт…