Задовго до того, як були записані перші слова перших легенд, з’явився Клан Ведмедя. Мудрими та справедливими були його члени і спрямованими на пошук розуміння природного порядку. Вищі сили природи побачили це й покликали найученішого до себе. Старий мудрий Сілла, суддя та провидець клану, виступив з-поміж своїх одноплемінників, і саме він отримав Насіння зі словами: «Коли увесь світ огорне пітьма, коли цивілізація покине ці землі, коли світ буде охоплений та посічений безкінечними пустелями кінця часів, отоді посади це Насіння».

Сповнений вірою Сілла відчув, як тануть його прожиті роки, а життєва сила повертається в тіло. Безмежні знання вибухнули в його свідомості. Він зрозумів, що здатен втілювати свою волю в реальність і, за належної концентрації, змінювати свою власну фізичну форму. Та підлі шептуни і злі вуха рознесли слово про Насіння та його силу до інших народів, і ті пішли жахливою війною на Клан Ведмедя. Після спопеління рідного дому Сілла узяв на плечі цей тягар і вирушив до диких земель.

Пройшли роки, час і міфи забули Клан Ведмедя, забули Сіллу й Насіння, забули величні цивілізації, які зростали та занепадали на землях Клану. Тисячоліттями Сілла чекав, чекав на слово своїх богів, чекав, щоби мир прийшов на ці постійно охоплені війною землі, чекав у вигнанні та таємниці на кінець усього та на здійснення свого священного обов’язку, завжди готовий до знищення того, що завадило би втіленню його мети.